Синдром подразненого кишечника лікування протокол

Синдром подразненого кишечника лікування протокол

Калькулятор

Сервис бесплатной оценки стоимости работы

  1. Заполните заявку. Специалисты рассчитают стоимость вашей работы
  2. Расчет стоимости придет на почту и по СМС

Номер вашей заявки

Прямо сейчас на почту придет автоматическое письмо-подтверждение с информацией о заявке.

Синдром подразненого кишечника лікування протокол

  • Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на синдром подразненої кишки (CПК).
    • Додаток до наказу МОЗ №271 від 13-06-2005
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Гастроентерологія
    • Клінічний стан, патології: Синдром подразненої кишки (CПК)

мексикор цена Украина

наказ МОЗ України

від 13.06.2005 № 271

надання медичної допомоги хворим на синдром подразненої кишки (CПК)

К58 Синдром подразненої кишки

1. Сфера дії протоколу – загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. У деякої частини хворих при неефективності первинного лікування можливе короткочасне (1 тиждень) стаціонарне дообстеження для виключення органічної патології у гастроентерологічних або загальнотерапевтичних відділеннях. Невелика частина хворих з СПК при відсутності достатнього ефекту від амбулаторного лікування може потребувати госпіталізації у психосоматичний стаціонар протягом 2 тижнів.

3. Ознаки та критерії діагностики захворювання

СПК – діагноз виключення, він в першу чергу потребує виключення органічних захворювань.

Римські критерії II синдрому подразненої кишки

Протягом 12 та більше тижнів за останні 12 міс. абдомінальний дискомфорт або біль у поєднанні з двома з трьох нижченаведених симптомів:

· Полегшення після дефекації та/або

· Початок поєднується зі змінами частоти стула та/або

· Початок поєднується зі змінами консистенції стула

Нижченаведені симптоми підтверджують наявність СПК, якщо займають більше чверті доби:

· Зміна частоти стула (більше 3-х разів на день або менше 3-х разів на тиждень)

· Зміна форми стула (комковатий/твердий або неоформлений рідкий)

· Порушення акту дефекації (затруднення, неутримання або почуття неповної дефекації)

· Виділення слизу з калом

· Почуття здуття та розпирання у животі

Діагноз СПК ставиться при наявності болі та трьох з останньої групи симптомів. СПК може супроводжуватись також іншими симптомами.

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов”язкового асортименту

· Загальні клінічні та біохімічні аналізи – одноразово

· Не менше, ніж 3-х-кратне дослідження калу на приховану кров, яйця глист, паразити, лейкоцити, вільний жир

· Посіви калу на патогенну мікрофлору (для виключення інфекційної природи) – одноразово

· УЗД ОЧП – одноразово

Терапія першої лінії

o Пояснення пацієнту можливих причин та механізмів розвитку кишкових розладів

o Ведення пацієнтом індивідуального щоденника

· Рекомендації по харчуванню з урахуванням домінуючого варіанту СПК:

Ø При переважанні діареї:

o Обмеження грубих харчових волокон; виключення сорбітолу, фруктози, кофе, алкоголю, газованих напоїв; продуктів, підсилюючих газоутворення (молока, капусти, бобових)

Ø При переважанні закрепів:

o Дієта з високим вмістом рослинної клітковини, висівок

Ø При переважанні абдомінальної болі:

o Селективні антагоністи Са

Ø При переважанні діареї:

o Антидіарейні засоби

Ø При переважанні закрепів:

o Проносні засоби

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

· ЕГДС з біопсією з нисхідного відділу 12-палої кишки (при підозрі на целіакію, хворобу Уіпла, надмірний бактеріальний зріст) – одноразово

· Рентгенологічне дослідження товстої (іригоскопія) та/або тонкої кишки

(пассаж барія по тонкій кишці) – одноразово

· Відеокапсульна ендоскопія тонкої кишки – одноразово

· УЗД щитоподібної залози, органів малого тазу – одноразово

· Дослідження гормонів щитоподібної залози (для виключення гіпо- або гіпертиреозу) – одноразово

· Тест з навантаженням лактозою (при підозрі на лактазну недостатність) – одноразово

· Аналіз калу на еластазу 1 (для виключення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози) – одноразово

· Імуноферментне визначення антигліадинових та антитрансглютаміназних антитіл (при підозрі на целіакію) – одноразово

Терапія другої лінії:

o Трициклічні антидепресанти (низькі дози) або інгібітори зворотнього захвату серотоніну

o Різні види психотерапії

6. Середня тривалість лікування

Середня тривалість курсового лікування – 2-4-8 тижнів.

7. Критерії ефективності лікування

Основні критерії ефективності лікування – зменшення або зникнення симптомів, поліпшення якості життя.

Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Карлови Вари).

9. Диспансерне спостереження

Диспансерне спостереження не передбачене.

організації і розвитку

медичної допомоги населенню В.М.Таран

Синдром подразненого кишечника лікування протокол

  • Клінічний протокол санаторно-курортного лікування синдрому подразненого кишечника
    • Додаток до наказу МОЗ №56 від 06-02-2008
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол санаторно-курортного лікування
    • Вид допомоги: санаторний, цільова група: доросле населення
    • Напрямок медицини: Гастроентерологія
    • Клінічний стан, патології: Синдром подразненого кишечника

лютенил

наказом МОЗ України

від 06.02.2008 № 56

санаторно-курортного лікування синдрому подразненого кишечника

Шифр по МКХ-10: К 58.0, К 58.9, К 59.0

Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації хвороб органів травлення (відомча інструкція, затверджена МОЗ України в 2004 р.) виділяють:

К 58 Синдром подразненого кишечника

Клінічні прояви: Q1 – діарея; Q2 – закреп; Q3 – больовий синдром.

Діагностика на санаторному етапі*

Діагностичні критерії** СПК (Римські критерії ІІІ, 2006 р.)

Рецидивуючий абдомінальний біль або дискомфорт*** протягом щонайменше 3 днів на місяць за останні 3 місяці, що супроводжується 2 або більше з нижче вказаних ознак:

1. Покращення після дефекації

2. Початок захворювання супроводжувався зміною частоти випорожнень

3. Початок захворювання супроводжувався зміною консистенції випорожнень

** Критерії повинні бути присутні протягом останніх трьох місяців та з’явиться щонайменше за 6 місяців до встановлення діагнозу.

*** Дискомфорт означає неприємне відчуття, що не можна описати як біль.

Додаткові діагностичні критерії** СПК (Римські критерії ІІІ, 2006 р.)

· порушення частоти випорожнень (≤ 3 випорожнень на тиждень або > 3 випорожнень на день)

· неправильна форма випорожнень (грудкуваті/тверді випорожнення або рідкі водянисті випорожнення)

· натужування при дефекації

· імперативні позиви, а також відчуття неповного випорожнення, виділення слизу з фекаліями та здуття животу.

Обов’язкові лабораторні дослідження:

· Загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)

· Загальний аналіз сечі

· Печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції, АсАТ, АлАТ, лужан фосфатаза, ГГТП)

· Аналіз калу на дисбактеріоз

· Аналіз калу на приховану кров

Обов’язкові інструментальні дослідження:

• УЗД органів черевної порожнини і малого тазу

Обов’язкова консультація: колопроктолога.

Консультація фахівців за призначенням: гінеколога, уролога, невропатолога.

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються – відновлення функції товстої кишки на тлі вилучення психічного й нервового перенапруження, що вимагає нормалізації режиму праці та відпочинку, створення умов, сприятливих для нервової системи, регулярні заняття гігієнічною гімнастикою з включенням фізичних вправ, які сприяють розвитку м’язів черевини.

Зважаючи на це, дієта хворих на СПК повинна бути диференційована залежно від характеру моторних порушень товстої кишки. Тому при СПК з переважанням проносів рекомендується дієта 4 (згодом 4б та 4в), які забезпечують максимальне обмеження механічних та хімічних подразників, а також містять продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на добу). При СПК з переважанням закрепів застосовується дієта 3, яка передбачає необхідну кількість харчових волокон та послаблюючих речовин, що забезпечують достатній обсяг стільця для його просування.

Санаторний режим: ІІ – ІІІ

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова).

Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод сприяє нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, сприяє відновленню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози, відновлює рефлекторні зв’язки поміж різними органами системи травлення, спричинює відновлення місцевого імунітету та імунологічної реактивності організму.

Хворим на СПК із діареєю маломінералізовані води різного хімічного складу гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні) призначаються у періоди затухаючого загострення та ремісії (Березовська, Гута, Келечинська, Лужанська №1, Миргородська, Нафтуся, Одеська №1, Поляна Закарпатська, Рай-Оленівська, Шаян). Мінеральна вода призначається двічі на добу, окрім ранкового прийому, теплої або гарячої температури (45-55°C), 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число прийомів – до трьох разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. Зокрема, за необхідності пригнічення підвищеної кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку при гіперхлоргідрії мінеральна вода призначається за 1-1,5 год. перед їжею, а за необхідності стимулювання пониженої кислотоутворюючої й секреторної функції шлунку при гіпохлоргідрії – за 30 хв перед їжею. Внаслідок такого застосування внутрішнє приймання гарячої МВ води сприятиме усуненню спазмів кишечнику й зменшенню його підвищеної перистальтики.

В лікуванні хворих на СПК із закрепами застосовують мало-, середньо- й високомінералізовані мінеральні води, які містять сульфатні і хлоридні іони, а також води з вмістом натрію та магнію, дія яких спрямована на стимулювання рухливої функції кишечнику (Єсентуки № 17, Одеська № 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л, Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слов’янівська, Смирновська, Феодосійська, Яворницька). Час прийому мінеральних вод визначається залежно від вихідного рівня кислотоутворення в шлунку. Воду призначають кімнатної температури, 200 мл на один прийом тричі на добу.

Пелоїдо- та бальнеотерапія: Застосування лікувальних грязей температурою 38-40° С на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек впродовж 15-20 хв поліпшує моторну функцію кишечника, підвищує активність кишкових ферментів, імунологічну реактивність організму, нормалізує вітаміноутворення і біоценоз, впливає на біохімічні процеси, чинить протизапальну дію. Рефлекторно, через ЦНС, вегетативну нервову систему, гормональні та нейрогуморальні фактори грязелікування впливає на процеси всмоктування у тонкому кишечнику. Грязелікування проводять через день, чергуючи його з ваннами (радоновими, хвойними, морськими, мінеральними), на курс лікування 10-12 сеансів.

Другие публикации:  Пить перекись при гепатите с

Апаратна фізіотерапія: Застосування постійного електричного струму у вигляді процедур гальванізації сприяє відновленню моторики товстої кишки за рахунок знеболюючого та антиспастичного ефектів гальванічного струму, що відбувається при поперечному розташуванні електродів на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек, щільності струму 0,03-0,05 мА/см 2 , експозиції 15-20 хвилин, щоденно або через день чергуючи з пелоїдотерапією, 10 процедур на курс лікування.

Задля відновлення рефлекторного зв’язку між різними відділами травної системи, з одного боку, та центральної нервової – з іншого, показане застосування електросну. Використання струмів низької частоти сприяє поліпшенню клінічного перебігу захворювання за рахунок впливу на підкорково-стовбурову ділянку мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбуру мозку. Розташування електродів очно-завушне. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 20-40 хв, через день, 10 процедур на курс лікування. Ефективність лікування хворих на СПК може бути підвищена, якщо сполучати застосування пелоїдотерапії та електросну.

Додатково: задля досягнення антиспастичного та знеболюючого ефектів застосовують високочастотне змінне магнітне поле (індуктотермію) на ділянку проекції товстої кишки та симетрично позаду на поперек у безпе­рервному слабкотепловому режимі впливу, тривалість процедури 15-20 хв, через день, 8-10 процедур на курс лікування.

Застосування синусоїдальних модульованих струмів (СМС-терапія або ампліпульс-терапія) обумовлює позитивну динаміку в лікуванні спастичних закрепів, що зумовлено поліпшенням кровообігу внаслідок безпосереднього збудження численних нервів й рецепторів, нормалізації трофіки та купірування больового синдрому. Методика при атонічних запорах: один – роздвоєний – електрод розмірами 50х10 мм кожен розташовується на черевині на рівні пупа праворуч й ліворуч, а другий – розмірами 20х10 мм – під грудьми. Впливають струмом частотою 100 Гц, імпульс по 5 сек. Глибина модуляцій 100 %, режим змінний. Експозиція 10-15 хв, 10 процедур на курс лікування, щодня або через день.

Задля стимуляції репаративної регенерації СО товстої кишки використовують ЕМП дециметрового діапазону – мікрохвильову терапію (ДМХ) на ділянку проекції товстої кишки за контактною методикою, потужністю 25-40 Вт, експозиція 15-30 хв, кожен день або через день, на курс лікування 8-10 процедур.За наявності СПК з переважанням болю та метеоризму — при вираженому больовому синдромі рекомендується нешкодуючий руховий режим, дієта №4б, в з вилученням продуктів, що викликають бродильні й гнилісні процеси у кишечнику, зігріваючий компрес на живіт, електросон, індуктотермія, ДМХ-терапія. При послабленні больового синдрому пацієнту призначається тонізуючий руховий режим, ранкова гігієнічна й лікувальна гімнастика, прогулянки, залежно від характеру стільця дієта №3 або №4. При значному ослабленні больового синдрому призначається внутрішнє приймання теплих слабомінералізованих мінеральних вод по ½ або ¾ стакану тричі на добу, час приймання води визначається станом кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку. Внутрішнє приймання мінеральних вод доповнюється зовнішнім, для чого застосовуються теплі (t=37-38°C) мінеральні ванни різного складу, краще – кисневі, шавлеві або йодно-бромні. До того ж, при ослабленні больового синдрому у пацієнтів процедури електросну починають сполучати з методиками мітигованого грязелікування (грязьові аплікації, гальваногрязь), чергуючи їхні процедури через день.

Лікування хворих на СПК з переважанням закрепів — хворим на СПК з переважанням закрепів показано призначення тонізуючого рухового режиму, ранкової гігієнічної та лікувальної гімнастики, дієти №3. Рекомендується також застосування питного лікування мало-, середньо- й високомінералізованими мінеральними водами, особливо із вмістом сульфатних та хлоридних іонів, катіонів натрію й магнію. Вода призначається кімнатної температури, 200 мл на одне приймання тричі на добу, час приймання визначається залежно від початкового рівня кислотоутворюючої функції шлунку. З методів апаратної фізіотерапії – особливо показаними є СМС-терапія, інтерференц-терапія, поперечна гальванізація, електросон у сполученні з мітигованими видами пелоїдотерапії. Ці методи фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними і газовими ваннами різного складу температурою 35-36°C. Показано сифонні та субаквальні промивання кишечнику мінеральною водою.

Для хворих на СПК з переважанням проносів на початку курсу лікування призначається шкодуючий руховий режим і дієта №4б, в. Питне лікування мінеральними водами не рекомендується у періоді загострення, а також за наявності виражених проносів. Маломінералізовані води призначаються в періоди затухаючого загострення і ремісії двічі на добу, за винятком ранкового прийому, теплі або гарячі, температурою 45-55°C, по 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число приймань – до 3 разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. З методів апаратної фізіотерапії особливо показаними є індуктотермія, ДМХ-терапія, поперечна гальванізація, електросон. Методи фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними йодно-бромними і кисневими ваннами температурою 36-37°C.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: ліквідація больового і диспепсичного синдромів, нормалізація самопочуття та позитивна динаміка об’єктивних даних (нормалізація стільця).

Протипоказання: СПК у стадії загострення за умов вираженого больового синдрому на тлі констипації.

* — ступінь доказовості А за Ю.Л. Шевченком, І.Н. Денисовим, В.І. Кулаковим, Р.М. Хаітовим (см Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. – 2-е изд., — М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 1248 с.)

Начальник Управління материнства,

дитинства та санаторної справи В.В.Бондаренко

Рекомендації щодо лікування синдрому подразненого кишечника

Синдром подразненого кишечника (СПК) – хронічне рецидивуюче шлунково-кишкове захворювання, що характеризується передовсім болем і здуттям живота, а також змінами функцій травного каналу. Хоча конкретна оцінка цього синдрому залежить від застосовуваних критеріїв, усі дослідники погоджуються з тим, що він є поширеним розладом, який уражує значну частку загальної людської популяції та є частим клінічним випробуванням для лікарів загальної практики і вузьких спеціалістів. СПК справляє відчутний негативний вплив на якість життя та соціальну функцію багатьох людей. Більше того, наразі відомо, що він може поєднуватися з розвитком серйозних захворювань і спричиняти зростання смертності. СПК зумовлює потребу суттєвого підвищення витрат на охорону здоров’я – прямих (через власне СПК і супутні йому захворювання) та непрямих (через збільшення кількості днів тимчасової непрацездатності).
Поведінка лікарів-консультантів уважається важливою детермінантою частоти захворюваності на СПК. Проте це питання й досі залишається неоднозначним. Так, припускається, що близько 33-90% хворих не обстежуються; також значна частина лікарів, навіть ознайомлених із критеріями діагностики СПК, не надають їм належного значення. Хоча поширеність СПК відносно стала на території всієї Європи та в США (за винятком Італії, де цей показник вищий, ніж в інших країнах), частота недіагностованого СПК значно варіює, у більшості випадків СПК клінічно не діагностується, окрім Італії та Великої Британії, де частота виявлених випадків СПК сягає 50%. Більшість даних щодо поширеності СПК та частоти звернень до лікаря отримано за результатами популяційних досліджень. Головними предикторами звернення за медичною допомогою є абдомінальний біль або здуття, вираженість болю, а також симптоми, які відповідають Римським критеріям (РК) ІІ редакції, хоча психологічні та соціальні чинники також відіграють ключову роль у прийнятті рішення стосовно медичного консультування. Загалом частота звернень за медичною допомогою вища серед хворих із СПК порівняно з іншими групами пацієнтів.
Завдання рекомендацій – надання інструкції щодо ведення дорослих пацієнтів із СПК. Членів Комітету з клінічної служби Британського гастроентерологічного товариства було розподілено на кілька груп, кожна з яких розробляла відповідні оглядові документи. Опрацювання наукової літератури включало систематичний пошук з використанням таких баз даних, як PubMed, EMBASE, MEDLINE, Web of Science і Кокранівської бібліотеки, а також розширених особистих лікарських інформаційно- довідкових баз.

Визначення
Першу спробу встановлення діагностичних критеріїв для визначення СПК зроблено в 1970-х роках Manning та колегами. Критерії Manning було розроблено шляхом порівняння симптомів у пацієнтів з абдомінальним болем відповідно до наявності чи відсутності в них певного органічного захворювання.

Критерії Manning
1. Біль, що полегшується після дефекації
2. Збільшення частоти стулу з появою больових відчуттів
3. Послаблення стулу з появою больових відчуттів
4. Видиме здуття живота
5. Виділення слизу з прямої кишки
6. Відчуття неповного випорожнення кишечника

У наступні 10 років питанню СПК було приділено значно більше уваги і завдяки успішній діяльності робочих груп спеціалістів у Римі розроблено деталізованіші, точні та корисні для практики визначення вказаного синдрому. РК І, оприлюднені 1990 р., включили більшість із критеріїв Manning, однак подальший факторний аналіз показав, що пункти 1-3 добре групуються разом, тоді як пункти 4-6 – ні. У РК ІІ, що з’явилися 1999 р., цей факт було взято до уваги, проте визнано, що біль може поєднуватися як із твердим, так і з частим рідким стулом. РК ІІІ (2006) наведено в блоці нижче. Більшість останніх досліджень посилаються на РК ІІ. Порівняно з попередніми, РК ІІІ є дещо модифікованими. Так, вони є точнішими, визначаючи, що біль повинен бути наявним протягом 3 чи більше днів на місяць останні 3 міс та що відповідні критерії мають бути справедливими впродовж останніх 3 міс для пацієнтів із підозрою на СПК. Однак дані порівняльних досліджень дають підстави вважати, що ці зміни матимуть лише незначний ефект щодо клінічного виявлення і реєстрації поширеності СПК.
У РК ІІІ також зазначено, що в патофізіологічних і клінічних дослідженнях частота болю/дискомфорту принаймні 2 дні на тиждень є рекомендованим критерієм для виявлення відповідних хворих.

Другие публикации:  Лучшие лекарства от орви и гриппа взрослым

Римські діагностичні критерії ІІІ редакції * для СПК (РК ІІІ)
Рекурентний абдомінальний біль або дискомфорт ** принаймні 3 дні на місяць протягом останніх 3 міс, поєднаний з 2 чи більше такими симптомами:
• покращання після дефекації;
• початок болю поєднується зі змінами частоти стулу;
• початок болю поєднується зі змінами консистенції стулу

* Ці критерії чинні останні 3 міс після появи симптомів і протягом щонайменше 6 міс перед обстеженням.
** Термін «дискомфорт» означає неприємні відчуття, які не підпадають під визначення болю.

Класифікація
Наразі провадяться спроби розподілити СПК на підтипи відповідно до превалюючого стану кишечника. У більшості досліджень повідомляється, що приблизно третина пацієнтів мають діарея-превалюючий СПК (СПК-Д), третина – закреп-превалюючий СПК (СПК-З), решта – мішаний стан кишечника (СПК-М) з одночасною наявністю рідкого та твердого стулу. Проте слід зазначити, що більшість оприлюднених даних стосовно виникнення, поширеності та перебігу СПК не дають підстав для розрізнення цих підтипів. Крім того, деякі індивіди, яких зараз напівжартома називають «генераторами змінного струму» або «альтернаторами», час від часу здатні змінювати підтип, здебільшого – із СПК-Д або СПК-З на СПК-М, хоча в одному дослідженні зміна СПК-Д на СПК-З спостерігалася у 29% випадків протягом одного року.

Поширеність
СПК уражує 5-11% людської популяції більшості країн світу. Пік захворюваності припадає на 3-4 десятиліття життя, з переважанням серед хворих осіб жіночої статі (співвідношення близько 2:1, хоча воно менш очевидне у пацієнтів літнього віку).

Прогноз
Уважається, що СПК не пов’язаний із тривалим розвитком будь-якого серйозного захворювання, і відсутні докази того, що СПК асоційований зі збільшенням смертності, хоча й показано, що пацієнтам із СПК частіше проводять хірургічні втручання, зокрема гістеректомію та холецистектомію, порівняно з хворими без СПК. Прогноз цього захворювання залежить від тривалості перебігу, а саме: особи з тривалішим перебігом СПК мають менше шансів на покращання свого стану.
Іншим ключовим прогностичним чинником є хронічний стрес протягом тривалого періоду життя, котрий фактично усував можливість покращання в одному дослідженні, в якому жоден пацієнт, що перебував під впливом тривалих стресів, не одужував навіть через 16 міс на противагу 41% контрольних пацієнтів без стресів.

Клінічні ознаки СПК
Основними ознаками є хронічний рекурентний абдомінальний біль та/або дискомфорт, асоційовані з порушеним станом кишечника, за відсутності структурних відхилень, що могли би бути пов’язані із зазначеними симптомами. Наведені ознаки мають спостерігатися щонайменше 6 міс, аби диференціювати їх від спричинених іншими станами, такими як інфекції (ефекти яких часто минущі) або прогресуючі захворювання (наприклад, рак кишечника, який зазвичай діагностується впродовж 6 міс після появи симптомів).
Симптоми. Відповідно до РК ІІІ, ключовими ознаками СПК є абдомінальний біль або дискомфорт, який чітко пов’язаний із функцією кишечника і полегшується в результаті дефекації (що може свідчити про його товстокишечне походження) або поєднується зі змінами частоти чи консистенції стулу (що може свідчити про зміни в транзиті кишкового вмісту внаслідок змін моторних патернів або секреції).
Симптоми, які зазвичай зустрічаються при СПК, але не відповідають діагностичним критеріям, включають ті, що були вперше описані Manning. До них належать здуття, аномальні види стулу (твердий та/або рідкий), аномальна частота стулу ( 3 разів на день), напруження під час дефекації, нагальні потяги до дефекації, відчуття неповного випорожнення, виділення слизу з прямої кишки.
Варіанти стулу. Характер стулу в пацієнтів із СПК значно варіює і може бути джерелом стурбованості. Відповідна субкласифікація РК ІІІ базується лише на консистенції стулу і, отже, є зручною для практичного застосування. Пацієнти, в яких твердий стул реєструється протягом понад 25% усього часу спостереження, а рідкий – менше 25%, визначаються як такі, що мають «СПК із закрепом» (СПК-З). У хворих, які мають «СПК з діареєю» (СПК-Д), відзначається рідкий і частий стул упродовж понад 25% усього часу спостереження, а твердий стул – менше 25%. Приблизно третина пацієнтів належать до таких, що мають «мішаний СПК» (СПК-М), тобто в них спостерігається як твердий, так і рідкий стул протягом понад 25% усього часу спостереження. Невелика кількість хворих (4%) мають так званий некласифікований СПК (СПК-Н), при якому впродовж понад 25% усього часу спостереження стул має невизначений характер (ані твердий, ані рідкий). Пацієнтів, функція кишечника яких змінюється з одного типу на інший протягом місяців і навіть років спостереження, називають «альтернаторами» (див. вище).
Асоційовані нетравні симптоми. Ця група симптомів включає летаргію, біль у спині, головний біль, прояви з боку сечостатевої системи (ніктурію, зміну в частоті та нагальності сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура), а також (у жінок) диспареунію.
Поєднання з іншими захворюваннями. Близько 20-50% хворих на СПК мають також фіброміалгію. Разом із тим СПК часто зустрічається при інших хронічних больових розладах. Так, він виявляється у 51% осіб із синдромом хронічної втоми, у 61% – при патології скронево-нижньощелепних суглобів та у 50% – із хронічними тазовими болями.
Психологічні риси хворих. Принаймні половина пацієнтів із СПК підпадають під опис депресивних, тривожних або іпохондричних особистостей. Полісимптоматична природа СПК наводить на думку, що іпохондрія та соматизація психічних розладів можуть виступати провідною ланкою патогенезу СПК у деяких хворих.
Ефективність антидепресантів і позитивна відповідь на лікування анксіолітиками та психотерапію також є вагомими аргументами на користь психологічного компонента СПК у деяких хворих.

Патогенез СПК
Генетична обтяженість
. Клініцисти тривалий час наполягали на важливості сімейного анамнезу для встановлення діагнозу СПК. Справді, випадки СПК досить поширені в межах однієї родини, а родичі першого ступеня спорідненості мають удвічі більшу ймовірність захворіти на СПК (за умови наявності таких випадків у сім’ї), ніж інші люди в популяції (зокрема родичі з боку дружини/чоловіка хворого). Однак сучасні дослідження досі не можуть дати одностайну відповідь на питання, які саме генетичні фактори або чинники навколишнього середовища мають вирішальний вплив на розвиток СПК і як саме цей вплив здійснюється.
Розлади шлунково-кишкової моторики. Історичні терміни, використовувані попередниками для опису того стану, що ми нині звемо СПК, включали такі назви, як «спастична ободова кишка» та «подразнена ободова кишка». Це свідчить про те, що в минулому клініцисти чітко пов’язували спостережуваний розлад із моторикою кишечника. Такий підхід зумовлював рутинне призначення спазмолітичних засобів для лікування СПК, однак їх ефективність була обмеженою.
Розлади моторики кишечника насправді мають місце при СПК, однак вони різняться у хворих із різними підтипами СПК. І оскільки приблизно у чверті пацієнтів функціонування кишечника зазнає змін принаймні один раз на рік, найімовірніше, що варіанти порушення шлунково-кишкової моторики також із часом змінюються.
Вісцеральна гіперчутливість. Абдомінальний біль і дискомфорт спричинюють відчутний хворобливий стан в осіб із СПК і є значущим компонентом діагностичних критеріїв. Приблизно 2/3 пацієнтів указують на підвищену больову чутливість у відповідь на експериментальну стимуляцію кишечника – феномен, відомий як вісцеральна гіперчутливість. Уважається, що вісцеральна гіперчутливість відіграє суттєву роль у розвитку хронічного больового синдрому та відчутті дискомфорту серед хворих на СПК.
Відповідь на стрес. Відповідь організму на зовнішні стресогенні чинники опосередковується інтеграцією осі гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи та симпатичного відділу вегетативної нервової системи з імунною системою. Потенційно нова етіопатогенетична модель СПК поєднує в собі результати класичних спостережень щодо високого рівня тривожності серед таких пацієнтів і демографічної подібності між хворими на СПК та інші функціональні розлади (такі як фіброміалгія, синдром хронічної втоми тощо). Згадана модель передбачає наявність порушених ланцюгів нервових зв’язків у центральній нервовій системі серед схильних до цього індивідів, які запускаються через вплив зовнішнього стресогенного фактора. Все це призводить до розвитку кишкових і позакишкових симптомів СПК.
Подальше вивчення патогенезу СПК вилилося в потребу коригувати відповідь на стрес і, таким чином, здійснювати лікування СПК. Це включає або неспецифічну корекцію (застосування антидепресантів), або вплив за допомогою селективних агентів (наприклад, антагоністів кортикотропін-рилізинг-гормона). Потенційна ефективність таких лікарських засобів ґрунтується на ключовій ролі системи «гіпоталамус – гіпофіз – наднирники» в модуляції стресорної відповіді.
Постінфекційний СПК. Невелика група пацієнтів із СПК пов’язують початок свого захворювання з перенесеним інфекційним гастроентеритом і, таким чином, є гарною моделлю для кращого розуміння розвитку інших, непостінфекційних видів СПК (так званий природний експеримент). Відомі фактори ризику у зв’язку з цим включають тяжкість початкового захворювання, бактеріальну токсигенність, жіночу стать, низку психологічних розладів, таких як нейротизм, іпохондрія, тривожність і схильність до депресії, а також несприятливі життєві обставини. Постінфекційний СПК описано після шигельозної, сальмонельозної, кампілобактерної інфекцій, він не є специфічним для певного виду мікроорганізмів.
Здуття живота. Метеоризм зустрічається у 96% хворих на СПК. Він частіше трапляється у жінок і загалом трактується як найбільш обтяжливий симптом для хворого. Однак його наявність при інших функціональних розладах (таких як функціональна диспепсія, хронічний закреп), а також у практично здорових осіб свідчить про те, що власне здуття живота не може вважатися діагностичним критерієм СПК.
Попри те що значна частина хворих суб’єктивно описують метеоризм як «затримку газів», дані об’єктивних досліджень указують на те, що здебільшого масивні скупчення газів у просвіті травного каналу відсутні.

Другие публикации:  Желчнокаменная болезнь синдромы

Анамнез і обстеження
Коректне лікування значною мірою залежить від інформації, одержаної при первинному обстеженні, і майже в усіх випадках діагноз СПК може бути поставлений на підставі лише клінічного анамнезу.
Пацієнта необхідно заохотити розповісти про початок і перебіг свого захворювання власними словами, впевнюючись у тому, що лікар і хворий розуміють один одного. Клініцистові варто докласти зусиль, аби зрозуміти психологічні чинники, які могли змусити пацієнта звернутися за допомогою саме в цей час.
Характеристика симптомів. Провідні симптоми СПК включають патерни болю або дискомфорту, порушення функції кишечника і розлади дефекації. Біль, що полегшується після дефекації чи поєднується зі змінами консистенції або частоти стулу, зазвичай має кишкове походження. Біль, який не відповідає вказаним критеріям, необхідно сприймати з обережністю, пам’ятаючи про можливість наявності інших серйозних (органічних) захворювань, таких як пухлини чи запалення кишечника, урогенітальні або м’язово-скелетні хвороби. Постійний неполегшуваний біль може бути проявом неопластичного процесу або функціонального абдомінального больового синдрому. Останній особливо тяжко піддається лікуванню, оскільки часто поєднується з комплексними психіатричними проблемами, зокрема з розладами особистості.
Украй необхідним є з’ясування того, що саме пацієнт розуміє під поняттями «діарея» чи «закреп». Потрібно зауважити, що у хворого може спостерігатися протягом короткого проміжку часу як рідкий, так і твердий стул і близько половини пацієнтів потрапляють радше до категорії «мішаної» функції кишечника, ніж до категорії «діареї» або «закрепу». Іншими симптомами, які можуть непокоїти пацієнта, є метеоризм, відчуття стягування в животі та неповного випорожнення кишечника, виділення слизу з прямої кишки і навіть нетримання калу.
Психологічні чинники. Приблизно 2/3 пацієнтів із СПК мають певні форми психологічних розладів, найчастіше тривожність. Її не так легко виявити, до того ж іноді навіть нормальна стурбованість хворого стосовно свого стану може трактуватися лікарем як патологічна.
Сімейний анамнез. Також важливо звернути увагу на випадки виникнення запальних захворювань кишечника або колоректального раку у родичів, особливо молодше 50 років.
Особливості харчування. Майже всі хворі на СПК намагаються переглянути свої смакові вподобання. В деяких випадках це призводить до того, що вони дотримуються дієти, яка є неадекватною за харчовими складниками. Слід мати на увазі, що улюблена або регулярно вживана їжа найчастіше спричиняє проблеми зі здоров’ям. Отже, ретельне опитування дозволить установити неадекватне вживання пацієнтом фруктів, кофеїну, молочних продуктів та харчових волокон, особливо висівок.
Посилюючі або обтяжливі чинники. Невелика кількість хворих відносить свій СПК до епізоду гастроентериту або харчового отруєння. Деякі фактори, які можуть спричинити певні проблеми навіть у практично здорових людей, в умовах СПК діють ще агресивніше. Так, менструація чи вживання ліків (антибіотиків, нестероїдних протизапальних засобів або статинів) може обтяжувати вже наявні симптоми. Таку само дію чинить стрес. Помірне паління та вживання алкоголю не впливає на перебіг СПК. За необхідності знеболення парацетамол має перевагу перед опіатами та нестероїдними протизапальними засобами, оскільки він меншою мірою здатен викликати кишкові розлади.
Фізикальне обстеження. Як правило, фізикальне обстеження не виявляє якихось суттєвих відхилень. Услід за дослідженням стану травної системи необхідно провести загальне обстеження з метою виключення системних захворювань. Це, зокрема, передбачає прохання до пацієнта показати ділянку болю. Слід відмітити, чи біль є дифузним, а чи локалізованим. Вісцеральний біль, характерний для СПК, погано локалізується, а отже, обмежений біль є нетиповим для цього синдрому і свідчить про можливість альтернативної патології.
Загрозливі ознаки. Ректальна кровотеча, анемія, втрата маси тіла, позитивний сімейний анамнез щодо колоректального раку, відповідні відхилення при фізикальному обстеженні, нещодавнє використання антибіотиків, вік хворого на початок недуги понад 50 років, а також нетривалий період розвитку симптомів вимагають обережності перед установленням остаточного діагнозу СПК, оскільки наведені ознаки можуть мати запальне або пухлинне походження. Проте слід зауважити, що незначна кровотеча з ануса, зазвичай поєднана з дискомфортом у цій ділянці, є досить поширеною і сама по собі не виключає діагнозу СПК.
Додаткові обстеження. Концепція, згідно з якою СПК є радше діагнозом виключення, сьогодні не завжди виправдана. У таких хворих необхідно обов’язково проводити базові клінічні дослідження. Загальний аналіз крові варто робити всім особам літнього віку при перших відвідинах лікаря. А в пацієнтів із нещодавнім початком СПК-Д слід, окрім того, визначати швидкість осідання еритроцитів і рівень С-реактивного білка.
Зважаючи на частоту тривожності та депресії при СПК, корисно підтвердити ці розлади об’єктивно. Для цього найчастіше звертаються до Шпитальної шкали тривожності й депресії (Hospital anxiety and depression scale – HADS) та 15-пунктового Опитувальника щодо здоров’я пацієнта (The 15 item patient health questionnaire – PHQ 15).
Подальші можливі дослідження значною мірою спираються на диференційну діагностику з конкретними захворюваннями. Оскільки загалом у людській популяції зберігається досить висока частота колоректального раку, дослідження ободової та прямої кишок у зв’язку з порушенням функції травного каналу необхідно проводити всім хворим віком понад 50 років. З огляду на те, що пацієнти із СПК не мають підвищеного ризику розвитку колоректального раку, рекомендації з його скринінгу не відрізняються від таких у загальній популяції.

Далі буде

Реферативний огляд підготовлено редакцією журналу за матеріалами «Guidelines on the irritable bowel syndrome: mechanisms and practical management» (R. Spiller, Q. Aziz, F. Creed, A. Emmanuel, L. Houghton, P. Hungin, R. Jones, D. Kumar, G. Rubin, N. Trudgill, P. Whorwell). Оригінальний текст документа опубліковано в часописі «Gut» (2007; 56: 1770-1798)

Синдром раздраженного кишечника (K58)

Версия: Справочник заболеваний MedElement

Общая информация

Краткое описание

Лечебно-оздоровительный и медицинский туризм на выставке KITF-2019 «Туризм и путешествия»

17-19 апреля, Алматы, Атакент

Получить бесплатный билет по промокоду KITF2019ME

Лечебно-оздоровительный и медицинский туризм на выставке KITF-2019 «Туризм и путешествия»

17-19 апреля, Алматы, Атакент

Получить бесплатный билет по промокоду!

Ваш промокод: KITF2019ME

Классификация

Этиология и патогенез

Этиология

1. Стрессовые ситуации

Для объективной оценки психологической картины могут помочь:
1. Шкала госпитальной тревожности и депрессии (HADS) – простой опросник из 14 пунктов, предназначенный для оценки уровня тревожности и депрессии.
2. Тест на «чувство близости» (SOC) — может быть использован для идентификации пациентов, имеющих низкий показатель, но отвечающих на когнитивную поведенческую терапию.
3. Опросник о состоянии здоровья (PHQ-15) -содержит 15 вопросов, ответы на которые помогают выявить наличие множественных соматических симптомов (соматизацию). PHQ-15 должен быть утвержден в каждой конкретной стране прежде чем он может быть внедрен в клиническую практику.

Эпидемиология

Клиническая картина

Cимптомы, течение

Диагностика

Процесс диагностики СРК:

— 1 этап: установка предварительного диагноза;

— 2 этап: выявление доминирующих симптомов и фазы синдрома;

3 этап: исключение симптомов «тревоги» и проведение дифдиагноза;

4 этап: скриниговые исследования на органическую патологию — определение и выполнение необходимых и достаточных лабораторных исследований и применение методов визуализации ФЭГДС, УЗИ, сигмо-, колоно- или иригоскопии. Обнаружение каких-либо отклонений от нормы (гепато-, спленомегалия, отеки, свищи и т.д.) свидетельствует против диагноза СРК.

5 этап: назначение первичного курса лечения сроком не менее чем на 6 недель. Оценка эффекта. Выработка дальнейшей тактики.

Лабораторная диагностика

Лабораторная диагностика включает в себя:
— анализ кала;
— исследование на паразитов;
— исследования на скрытую кровь в кале;
— общий анализ крови (количество лейкоцитов; гемоглобин; количество эритроцитов);
— биохимическое исследование крови;
— С-реактивный белок.

Дифференциальный диагноз

Пройти лечение в Корее, Израиле, Германии, США

Получить консультацию по медтуризму

Пройти лечение в Корее, Турции, Израиле, Германии и других странах

Выбрать иностранную клинику

Бесплатная консультация по лечению за рубежом! Оставьте заявку ниже

Получить консультацию по медтуризму

К слабительным, стимулирующим моторику кишечника относятся:
— натрия пикосульфат;
— бисакодил.
Данная группа слабительных показывает особенную эффективность в случае, когда применение слабительных, увеличивающих объем каловых масс, и осмотических слабительных оказалось неэффективным.
Слабительные, стимулирующие моторику кишечника, назначаются на срок не более 7-10 дней.

Особенно эффективным считается одновременное назначение слабительных двух групп.