Гастрит печія

Изжога: причины и лечение

Это неприятное состояние хотя бы раз в жизни испытывал, наверно, каждый. Иногда изжога — относительно безобидное следствие употребления неподходящей пищи, но нередко она оказывается симптомом серьезных заболеваний, которые требуют безотлагательного лечения.

Как распознать, насколько велика опасность? Когда пора принимать меры и в чем они должны заключаться? Как бороться с изжогой с помощью лекарственных препаратов? Ответы на эти важные вопросы — в нашей статье.

Что такое изжога

Ощущение жжения в пищеводе в результате раздражения его слизистой оболочки — так проявляется изжога. Но откуда берутся эти ощущения?

Среда здорового желудка кислая, что обусловлено действием соляной кислоты — основного компонента желудочного сока. В пищеводе же кислотность близка к нейтральной. В норме обратному движению пищи препятствует круговая мышца — сфинктер. При его ослаблении по тем или иным причинам кислое содержимое желудка забрасывается в пищевод. Данный процесс называется рефлюксом. Стенки желудка выстланы изнутри защитной пленкой слизи. Благодаря этому они не подвержены агрессивному действию кислоты. Но в пищеводе отсутствуют железы, вырабатывающие защитную слизь. Поэтому кислое желудочное содержимое разъедает слизистую оболочку органа. По сути, наблюдается не что иное, как химический ожог пищевода. Это проявляется чувством жжения, иногда боли в загрудинной области.

Чаще всего изжога возникает примерно через 15–30 минут после приема пищи. Иногда она беспокоит больных в ночные часы.

По статистике периодически ощущают изжогу от 20 до 50% населения развитых стран, притом 10–20% испытывают это состояние чаще одного раза в неделю.

Частая изжога не только сильно снижает качество жизни, но и свидетельствует о серьезных проблемах со здоровьем, а также сама по себе приводит к довольно тяжелым последствиям.

Причины изжоги

Непосредственная причина, как уже было сказано, — ослабление пищеводного сфинктера, приводящее к рефлюксу. Также имеет значение повышенное содержание соляной кислоты в желудочном соке. А эти процессы, в свою очередь, наблюдаются при многих заболеваниях и физиологических состояниях.

  • Заболевания ЖКТ:
    • гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (сокращенно ГЭРБ), связанная с недостаточностью пищеводного сфинктера. Изжога возникает обычно сразу или спустя 20–30 минут после еды, часто сопровождается отрыжкой;
    • гастрит с повышенной кислотностью. Пациент чувствует изжогу через 15–30 минут после приема пищи. Практически всегда этому сопутствуют жалобы на боли в подложечной области;
    • язвенная болезнь. Жжение за грудиной возникает через 15–30 минут после еды в случае поражения желудка и через 1,5–2 часа при локализации процесса в двенадцатиперстной кишке;
    • холецистит и желчнокаменная болезнь.
  • Нарушения режима питания. Нерегулярные приемы пищи, переедание, еда второпях — все это способствует ослаблению пищеводного сфинктера и провоцирует изжогу.
  • Погрешности в рационе. Жирные, жареные, острые блюда, свежая выпечка, чай, кофе, шоколад — злоупотребление такой пищей может вызвать изжогу даже у здоровых людей.
  • Прием некоторых медикаментов, в частности НПВС, гипотензивных препаратов, также может стать причиной изжоги.
  • Нездоровый образ жизни: вредные привычки (курение, злоупотребление алкоголем), хронический стресс.
  • Беременность — одна из возможных причин изжоги у женщин. Рефлюкс возникает вследствие повышения внутрибрюшного давления. Тот же механизм развития изжоги наблюдается при избыточном весе.
  • Некоторые внешние факторы: тесная одежда, поднятие тяжестей и другие подобные обстоятельства иногда провоцируют изжогу у здоровых людей.

Последствия изжоги

Причиной постоянной изжоги, скорее всего, является серьезное заболевание. Поэтому часто возникающее чувство жжения за грудиной требует безотлагательного вмешательства: промедление с медицинской помощью может стоить человеку здоровья, а иногда и жизни.

Опасность представляют не только причины рефлюкса, но и само это состояние. При длительном воздействии кислоты на незащищенную слизистую пищевода развивается воспалительное заболевание — эзофагит. В некоторых случаях образуются эрозии и пептические язвы, чреватые кровотечением. Осложнением могут стать рубцовые стриктуры (сужения) пищевода, которые делают невозможным нормальный процесс приема пищи.

У ряда пациентов хроническое воспаление приводит к перерождению эпителия слизистой оболочки пищевода. Такое состояние носит название пищевод Барретта (синдром Барретта) и считается предраковым.

Таким образом, мы видим, что последствия изжоги при ее длительном игнорировании могут быть поистине трагическими, вплоть до аденокарциномы.

В этом контексте огромное значение приобретает своевременная и качественная диагностика.

Диагностика

Диагностика при изжоге носит комплексный характер. Тщательный сбор анамнеза, анализ жалоб пациента позволяют врачу выбрать одно или несколько приоритетных направлений исследования.

Лабораторные анализы

В диагностике причин изжоги применяется широкий спектр лабораторных методов.

  • Общий анализ крови проводится для определения уровня гемоглобина, эритроцитов, лейкоцитов, СОЭ и др. Отклонение этих показателей от нормы свидетельствует о нарушениях в состоянии организма пациента. Например, высокий лейкоцитоз и СОЭ служат признаками воспалительного процесса, а анемия сопутствует многим заболеваниям ЖКТ. Общий анализ крови не является специфическим исследованием и позволяет сделать лишь косвенные выводы для дальнейшего обследования.
  • Биохимический анализ крови определяет содержание печеночных и панкреатических ферментов, билирубина, микроэлементов и др. Результаты помогают оценить функции печени, поджелудочной железы, желчного пузыря. Исследование проводится натощак.
  • Анализ крови на наличие антител к Helicobacter pylori выполняется у всех гастроэнтерологических пациентов. Положительный результат подтверждает наличие гастрита или язвенной болезни, ассоциированных с этим микроорганизмом.
  • Анализ кала (копрограмма) — информативный, хотя и не специфический метод исследования, позволяющий оценить состояние и функции ЖКТ. Наличие патологических включений, нарушение состава микрофлоры свидетельствуют о расстройстве функций тех или иных органов.

Фиброгастродуоденоскопия позволяет визуально оценить состояние слизистой пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки, определить наличие воспалительных изменений, язвенных дефектов, опухолей и т.д.

Исследование выполняется с помощью эндоскопа, который вводится в полость желудка через пищевод. Изображение демонстрируется на экране. ФГДС может сочетаться с биопсией.

Для уменьшения неприятных ощущений процедура проводится под местной или общей анестезией.

Фиброгастродуоденоскопия — информативный и точный метод диагностики заболеваний ЖКТ. С его помощью можно с высокой достоверностью поставить такие диагнозы, как «гастрит», «эзофагит», «язвенная болезнь» и т.д.

Эзофагоманометрия

Манометрия позволяет измерить давление в пищеводе с помощью катетера, который вводится через рот или нос.

При данном методе диагностики исследуются такие показатели, как перистальтика пищевода, функции верхнего и нижнего пищеводных сфинктеров.

Эзофагоманометрия используется для подтверждения диагноза заболевания, связанного с нарушением сократительной активности пищевода, в частности, ГЭРБ.

Метод противопоказан больным с аневризмой аорты, острым деструктивным эзофагитом, пациентам в тяжелом состоянии.

Непосредственное измерение уровня pH в разных отделах желудка, пищеводе и двенадцатиперстной кишке применяется с целью точной диагностики нарушений при заболеваниях, связанных с изменением кислотности. Метод помогает подобрать эффективную тактику лечения при ГЭРБ, гастритах, дуодените, язвенной болезни и др.

В зависимости от продолжительности процедуры различают кратковременную, суточную и экспресс-pH-метрию.

Исследование выполняется с помощью зонда, вводимого через рот или нос. За несколько часов до процедуры нужно прекратить прием пищи и определенных лекарственных препаратов.

Противопоказания к pH-метрии те же, что к манометрии пищевода и ФГДС: тяжелые заболевания сердечно-сосудистой системы и легких, нарушения свертываемости крови, преклонный возраст.

Особенности лечения

Чтобы понять, как избавиться от изжоги, нужно знать, из-за чего она возникла. Редкие приступы, вызванные нарушением режима или рациона питания у здоровых людей, не требуют специального медицинского вмешательства и быстро проходят при изменении образа жизни.

Другое дело, если пациента беспокоит частая изжога: причины этого, скорее всего, заключаются в заболевании ЖКТ.

Лечение изжоги в таких случаях возможно только при комплексном подходе. Терапевтические мероприятия должны быть направлены не только на снятие неприятных симптомов, но и на коррекцию основного заболевания. Таким образом, причина и лечение изжоги тесно связаны.

Лечебное воздействие обычно предполагает медикаментозную терапию. Подбор лекарственных средств осуществляется врачом с учетом поставленного диагноза. Чаще всего назначают препараты одновременно нескольких групп (как минимум, антациды + гастропротекторы).

Полное избавление от изжоги возможно при успешном лечении основного заболевания.

Общие терапевтические рекомендации

Кроме приема медикаментов, огромное значение при лечении изжоги имеют соблюдение диеты и коррекция образа жизни.

Необходимо отказаться от курения и употребления алкоголя, установить правильный режим питания. Пищу следует принимать 4–5 раз в день небольшими порциями, тщательно пережевывая. Не рекомендуется лежать сразу после еды. Последний прием пищи должен быть не позднее, чем за 3 часа до сна.

Из рациона следует исключить жирные и жареные блюда, острые приправы и соусы, газированные напитки, кофе и крепкий чай, шоколад, цитрусовые, томаты, кислые фрукты и другие продукты, провоцирующие изжогу. Полезны каши, нежирное отварное мясо, приготовленные на пару овощи и обезжиренные молочные продукты.

Как справиться с изжогой с помощью медикаментов

Лекарственные препараты при изжоге назначаются врачом строго по показаниям, на основании поставленного диагноза. Перед их приемом необходимо ознакомиться с инструкцией и убедиться в отсутствии противопоказаний.

При заболеваниях ЖКТ, сопровождающихся изжогой, применяются препараты нескольких групп (обычно в комплексе).

Легкие формы изжоги и/или редкие приступы

Если приступы жжения в пищеводе возникают редко и протекают легко, основное лечение направлено на устранение симптомов, уменьшение рефлюкса и защиту слизистой от воздействия кислоты.

  • Антациды
    Антациды назначаются для устранения изжоги и облегчения болей в желудке при кислотозависимых заболеваниях (хронические гастриты, язвенная болезнь, ГЭРБ).
    Терапевтический эффект антацидов заключается в нейтрализации кислоты, содержащейся в желудочном соке. Их действие быстрое, но кратковременное.
    Основными действующими веществами препаратов этой группы являются соединения алюминия, кальция и магния, а также их комбинации.
    При длительном приеме и передозировке антацидов могут возникать побочные эффекты: диарея (препараты магния), запор, симптомы отравления (препараты алюминия) и т.д.
    Антациды назначаются как симптоматические средства в дополнение к основной терапии кислотозависимых заболеваний.
  • Альгинаты
    Альгинаты показаны к применению при ГЭРБ и изжоге, не связанной с заболеваниями ЖКТ.
    Вступая в реакцию с соляной кислотой, активный компонент препарата образует на поверхности желудочного содержимого так называемый «альгинатовый плот» — пленку геля с нейтральным pH. Это препятствует возникновению рефлюкса. Если содержимое желудка все же попадает в пищевод, «плот» защищает слизистую от повреждения кислотой.
    Действующие вещества альгинатов — соединения альгиновой кислоты, получаемой из бурых водорослей, с кальцием или натрием.
    Альгинаты практически не имеют побочных эффектов.
    Препараты данной группы также назначаются в качестве симптоматического лечения изжоги в комплексе с другими средствами.
  • Гастропротекторы
    Для эффективного лечения изжоги не всегда достаточно симптоматических средств. Одновременно рекомендуется принимать гастропротекторы, которые воздействуют не только на симптомы, но и на причины их появления.
    Прием гастропротекторов показан как при кислотозависимых заболеваниях, так и при изжоге, вызванной функциональными расстройствами ЖКТ.
    Гастропротекторы защищают поврежденную слизистую желудка от агрессивного действия соляной кислоты и пепсина, образуя на ее поверхности тонкую защитную пленку. При этом препарат удерживается только на пораженных участках. Одним из действующих веществ таких препаратов является трикалия дицитрат висмута.
    Возможные побочные эффекты гастропротекторов зависят от типа активного компонента. Например, сукральфат может вызывать запоры и сухость во рту, а мизопростол — диарею. Препараты висмута практически не имеют побочных эффектов.

Тяжелые формы и частые приступы

Если пациента беспокоит частая или сильная изжога, причины обычно гораздо серьезнее, чем обычное функциональное нарушение ЖКТ. Скорее всего, имеет место обострение заболевания, которое требует комплексной и длительной терапии. В дополнение к антацидам и гастропротекторам назначаются препараты других групп.

  • Антисекреторные препараты
    Медикаменты этой группы уменьшают секрецию соляной кислоты, являются эффективным средством при лечении язвенной болезни и гастритов.
    Существует два типа антисекреторных препаратов.
    H2-блокаторы гистаминовых рецепторов, помимо антисекреторного действия, уменьшают образование пепсина, увеличивают выработку слизи и повышают сопротивляемость слизистой желудка агрессивным факторам. Активные компоненты препаратов этой группы — циметидин, ранитидин, фамотидин.
    Для предотвращения рецидивов язвенной болезни H2-блокаторы назначают длительными курсами (лечение может продолжаться несколько лет). При малых дозах побочные эффекты наблюдаются редко.
    Ингибиторы протонной помпы эффективно подавляют секрецию соляной кислоты. Основное действующее вещество препаратов этого типа — омепразол.
    Ингибиторы протонной помпы не дают побочных эффектов, если курс лечения не превышает 3 месяцев.
  • Прокинетики
    Прокинетики — средства для улучшения двигательной функции ЖКТ, часто применяемые в комплексной терапии язвенной болезни, ГЭРБ, функциональных расстройств пищеварения. В данную группу входят препараты с различными активными веществами и механизмом действия. Основной терапевтический эффект этих средств при изжоге заключается в повышении тонуса пищеводного сфинктера и, следовательно, предотвращении рефлюкса.
    Некоторые виды прокинетиков обладают серьезными побочными действиями, поэтому их прием обязательно должен быть согласован с врачом.
Другие публикации:  Обследование органов жкт

Изжога не так безобидна, как привыкли думать многие, кто сталкивается с ней. Если приступы повторяются систематически — это повод заподозрить заболевание. В таких случаях медлить нельзя, потому что последствия могут быть очень серьезными. При частой или сильной изжоге необходимо обратиться к врачу-гастроэнтерологу для постановки диагноза и назначения подходящих препаратов.

Міфи та факти про гастрит і як правильно харчуватись. Поради експертів

Чому виникає гастрит

Печія, нудота, постійна важкість у шлунку вже давно турбували Олену. Боролась із ними всіма доступними методами: пила воду із содою, кефір, трав’яні настоянки, натще сік сирої картоплі. Це давало ефект, але варто було з’їсти смачних маминих дерунів чи вареників з картоплею — одразу з’являлось відчуття, ніби ти крокодил, який наковтався великого каміння. Візит до лікаря-гастроентеролога відкладався довго, боялась «ковтання зонда» та якогось страшного діагнозу. Проте весною, після проблем на роботі та нервових нарад, кави замість обіду, шлунок вже не переставав «нагадувати» про себе. Дівчина здалась — шлунок переміг.

Христина Квіт, лікар-гастроентеролог Медичного центру Medicover, так пояснює проблеми Олени: підґрунтям є поєднання різноманітних причин – часте порушення дієти, зокрема, вживання агресивних для шлунку продуктів, генетична схильність (надмірне вироблення соляної кислоти), шкідливі звички (куріння, надмірне вживання алкоголю), тривалий прийом нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, аспірину), різноманітні хімічні провокатори або радіаційний вплив, паразитарні інвазії.

Одним із важливих чинників загострення є також стресовий компонент, що і трапилось у нашої героїні. Гормони стресу, якщо вони виділяються у великій кількості, дуже часто є причиною не лише загострення, але і виникнення гастриту, адже ці гормони мають особливість знижувати захисні фактори, які виробляє шлунок, і пробивати його «оборону». У випадку весняної акліматизації стресовий чинник є компонентом «авітамінозу», адже, доки організм не отримав необхідну порцію вітамінів, він вважає, що взяти їх немає звідки і що це критична ситуація. На допомогу він викликає стресові гормони, які завжди мобілізують всі системи і дають сигнал виснажувати навіть ті запаси поживних речовин, які призначені для найособливіших випадків. Якщо цей процес буде хронічним, зрештою ці гормони зруйнують захист шлунку та спричинять загострення гастриту.

Каталізаторами виступають різкі процеси, які дають пусковому механізму розвиток — часті інтоксикації (отруєння), дуоденогастральний рефлюкс (закид жовчі з 12-палої кишки у шлунок), вживання нестероїдних протизапальних або стероїдних гормонів у великих дозах, раптова стресова ситуація високої інтенсивності тощо.

Олена взимку вживала антибіотик, захворівши на бронхіт. Проблеми зі шлунком пов’язувала і з ним теж. Олена Ходосевич, головний позаштатний спеціаліст Департаменту ОЗ ЛОДА з гастроентерології, розповіла нам, що вживання антибіотиків під час лікування негативно на шлунок не впливає, вони погано впливають на товсту кишку, де є багато важливих мікроорганізмів.

Після обстеження й аналізів лікар виявив у Олени гастрит. І все у її лікуванні та харчуванні лише почалося.

Найпоширенішою причиною розвитку гастриту є бактерія Helicobacter pylori. Це справді доведений факт, і у 2005 році вчені, що відкрили цю бактерію та довели її властивість спричиняти гастрит, отримали Нобелівську премію. Сьогодні ми спостерігаємо дійсно хороші результати одужання від гастриту після ерадикації (виведення) даної бактерії з організму. Кожен випадок унікальний, тому потрібно враховувати, що ця бактерія вже встигла зробити у шлунку і наскільки давно шкодить йому. Часто після її виведення потрібна тривала реабілітаційна терапія або терапія ускладнень, які вона спричинила. Проте, однозначно, роль Helicobacter pylori є грандіозною у виникненні гастриту, і унікальним є те, що вона може виступати як підґрунтям, що готує шлунок до запалення, так і провокатором загострення процесу.

Фахівець Медичного центру Medicover рекомендує пацієнтам, що мають хронічний гастрит, особливо який загострюється весною-осінню, обов’язково дізнатись, чи немає у них Helicobacter pylori. Небезпечною вона є через властивість трансформовувати поверхневий гастрит у ерозивний (або виразкове ураження) та через токсичність. На щастя, на даний момент є декілька методик її визначення, для кожної людини знайдеться своя — найоптимальніша. Олена Ходосевич розповіла, що зараз на Львівщині проводять масштабне дослідження, щоб дізнатись, скільки є заражених на Helicobacter pylori серед населення. «Скільки пацієнтів заражено на Львівщині — невідомо. Ми поки що заповнюємо анкети з такими питаннями. Через короткий період ми опублікуємо ці дані», — додає вона.

Щоб правильно встановити діагноз, Олені таки довелось «ковтнути зонд». Процедура не з приємних. Тішило лише одне: вона недовга і, як виявилось, зовсім не болісна.

Неприємна процедура: чим можна замінити «ковтання зонда»

Езофагогастродуоденоскопія (ЕФГДС) — це дійсно не найулюбленіша процедура, проте страхи щодо неї однозначно перебільшені. Зазвичай, вони походять з того часу, коли вона була дійсно агресивною, надзвичайно неприємною для пацієнта, супроводжувалась психологічним дискомфортом та побічними ефектами.

«Зараз вона абсолютно інша — зонд має дуже маленький діаметр, а сама процедура триває близько 1 хвилини, можна використовувати знечулення або седативну медикаментозну підтримку, та є багато інших змін, про які завжди варто розпитати лікаря-ендоскопіста, — розповіла Христина Квіт, лікар-гастроентеролог Медичного центру Medicover. — Боятись процедури не варто, оскільки на даний момент кращої за неї у плані діагностики захворювань гастродуоденальної зони та співвідношення ціна–інформативність не існує. Проте, якщо є психологічний бар’єр, фобія або інша причина, що не дозволяє робити ЕФГДС, є альтернатива — гастротест. Це методика обстеження, що базується на аналізі крові, де розраховується співвідношення певних показників. Тобто варто всього лиш здати кров та отримати відповідь щодо наявності гастриту, гастродуоденіту, стравоходу Баретта тощо. Міжнародними дослідженнями доведено, що її результати корелюють із результатами ЕФГДС. Мінусом її поки що є ціна — у рази вища за ціну ЕФГДС, а також, на жаль, неточність результатів щодо локалізації уражень, особливо виразок»

У Медичному центрі Medicover лікарі роблять усе, щоб ця процедура була якомога менш стресовою для пацієнта. Тут дбають про його комфорт. Також важливою перевагою є обов’язкова багатокомпонентна тривала стерилізація інструментів. Однозначним плюсом є варіанти застосування різних методів знечулення та заспокоєння. І, звісно ж, найсучасніша техніка Медичного центру Medicover дозволяє точно поставити діагноз, адже показує зміни до найдрібніших деталей, передбачає взяття біопсії з отриманням якнайшвидших результатів.

Профілактика гастриту — збалансоване харчування

Героїня нашого матеріалу отримала цілий список того, що варто а що не варто вживати при гастриті. Першим правилом є дотримання харчового режиму: уникати вживання кислих страв, гострих, з великою кількістю спецій, з високою концентрацією смакових підсилювачів (фаст-фуд, чіпси, сухарики тощо), категорично не можна під час гастриту їсти сирі цибулю та часник, вживати алкоголь.

Олена Ходосевич наголошує на важливості перших страв. «Функція першої страви — це підготовка шлунку до травлення. Зварені овочі в супі стимулюють кислототвірну функцію шлунку при травленні їжі, і це, безумовно, позитивно впливає на організм. Справедливим буде згадати, що в деяких країнах перших страв нема взагалі. Проте в них це замінено алкоголем, який розбавляють водою під час прийому їжі, тобто функція така сама», — додає вона. Їжа не повинна бути сухою, хіба перекус, але не основна страва. До списку продуктів, які провокують загострення, входять всі страви з оцетом.

Важливим моментом є підтримка шлунку, тому не слід часто вживати бобові, щоб у стресовий період не змушувати шлунок працювати надмірно. Це приведе до його швидшого виснаження.

Страви необхідно вживати з дотриманням температурного режиму – тільки у теплому вигляді, не холодні і не гарячі, що є теж провокуючим фактором. Для профілактики варто додавати до раціону обволікаючі та заспокоюючі шлунок продукти: каші, особливо манну, вівсяну, перлову, рисову. Можна при варінні додавати до них 1 ложку льону. Вітамінне «депо» поповнювати свіжими овочами та сезонними фруктами (буряк, морква, капуста, брокколі, кабачки, груші, яблука, проте не кислі). Важливо, щоб їх частка у раціоні була не меншою за 50%, або 1:1 при кожному прийомі їжі — на 1 частину інших продуктів, додаємо рівну частину овочів або фруктів. Варто не забувати також про вітамінні комплекси, особливо ті, які містять вітаміни А, В6, РР, С, фолієву кислоту. Це дозволить зменшити стресовий компонент, а також поповнить брак запасів, який виник за зиму.

Дієтолог Андрій Маковецький розповідає, що кожен третій, хто звертається до нього, має проблеми зі шлунком (гастрит). Андрій ділиться власними порадами профілактики гастриту та загалом правильного харчування: потрібно вживати мінімальну кількість гострих спецій, адже вони пошкоджують стінки кишківника та шлунку, вживати тільки свіжі продукти. Важливо підтримувати водний баланс: вживати воду за 15 хвилин до їжі (всі ферменти починають правильно виділятись, печінка правильно працювати та їжа правильно перетравлюватись) і за 40 хвилин після їжі.

Міфом є те, що для хорошої роботи шлунку важливо вживати кисломолочні продукти. Андрій Маковецький стверджує, що коли вже почались проблеми зі шлунком, молочні продукти в раціоні потрібно обмежити. «Для тих, хто не п’є молока або взагалі не вживає молочних продуктів, можна купити клітковину в аптеці чи магазині, додати столову ложку на стакан води. Ефект для організму такий самий або навіть кращий. Якщо в молодому віці не дбати про харчування, то потім це все накопичується і в старшому віці гастриту не уникнути», — додає він.

Христина Квіт, лікар-гастроентеролог Медичного центру Medicover, переконує, що народні методи лікування є не завжди гіршими, ніж застосування медикаментозних засобів. Дискредитувати їх не можна. Деякі з них добре працюють у лікуванні різних захворювань шлунково-кишкового тракту. На що дійсно варто звернути увагу — народні методи ефективні при реабілітаційному періоді або на етапі одужання. Також їхня роль висока при профілактиці. Лікувати гострий процес (наприклад, хронічний гастрит у стадії загострення) народними методами, скоріш за все, не варто, оскільки тут важливо не втратити час (швидше зупинили процес — отримали менше ускладнень та поширення запалення). Навіть народні методи лікування необхідно обговорити з лікарем, адже деякі з них мають вплив на декілька органів, що може під час лікування шлунку спровокувати загострення у зовсім іншій системі.

Другие публикации:  На третьей неделе болит живот

Отож, тепер день Олени розпочинається зі склянки теплої води, тарілки каші та гарного й позитивного настрою. У раціоні з’явилось більше свіжих овочів. Як бонус — дівчина отримала не лише здоровий шлунок, але й чисту шкіру на обличчі та суттєво підкоригувала вагу. І це не може не тішити.

Читайте ще більше фахових порад і тематичних матеріалів у новому спецпроекті Tvoemisto.tv «Твоє здоров’я». Щотижня ми публікуємо тексти на актуальні теми, які найбільше цікавлять львів’ян. Генеральний партнер проекту — Медичний центр Medicover.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

7 головних причин виникнення печії

Нестерпне відчуття печіння і відчуття грудки в горлі, знайомий практично кожному.

Цей неприємний симптом — не що інше, як підвищене виділення шлункової кислоти, більш відоме як печія. Закид кислоти в стравохід викликає локальний опік тканин, який і призводить до таких неприємних симптомів. А якщо врахувати, що цей стан нерідко супроводжується метеоризмом, здуттям живота і навіть розладом травлення, можна зрозуміти стан хворого, який погоджується прийняти будь-які ліки, лише б позбавитися від болісної печії.

Як правило, печія виникає після прийому їжі. Лікарі не радять відразу ж хапатися за ліки від печії, яких сучасна фармакологія розробила чимало. Спочатку слід з’ясувати, чому буває печія, а вже знання причини цього стану дозволить адекватно боротися з його появою в майбутньому. Розглянемо найбільш значущі причини виникнення печії.

1. Певні продукти харчування

Поява печії далеко не завжди говорить про наявні захворювання. Цей неприємний симптом може виникнути у абсолютно здорової людини, особливо у любителів м’ятних жуйок або ласунів, які їдять багато шоколаду та інших солодощів. Дуже часто провокує печію вживання жирної, пряної або гострої їжі. Такі продукти послаблюють функцію сфінктера стравоходу, через який і відбувається закид кислоти. Крім перерахованих вище продуктів, печії схильні особи, що захоплюються газованою водою, любителі міцної кави та алкогольних напоїв.

2. Продукти, що підвищують кислотність

Враховуючи, що неприємні відчуття в горлі виникають із-за підвищення концентрації та кислотності шлункового соку, слід переглянути власний раціон. Можливо вся справа в зловживанні продуктами, які підвищують цю кислотність. До них варто віднести томати, кислі яблука, цитрусові і, особливо, незрілі фрукти. В цьому плані слід обмежити вживання таких продуктів або ж приймати їжу, яка блокує шлункову кислоту, наприклад, молоко. Якщо печія виникає регулярно, варто поспостерігати за організмом і з’ясувати, який саме продукт є провокатором.

3. Лікарські засоби

Особам, які часто приймають лікарські препарати, також доводиться стикатися з печією. Печіння і ком у горлі можуть спровокувати антибіотики, спазмолітики, анальгетики, стероїдні та кортикостероїдні препарати, транквілізатори, антидепресанти чи препарати подібні Димедролу. Всі ці медикаменти можуть загрожувати дисфункцією харчового сфінктера, а значить появою печії.

4. Стан вагітності

Нерідко печія виникає у майбутніх матусь. Поява цього симптому свідчить про підвищення внутрішньочеревного тиску, що є частим супутником вагітності. А якщо у вагітної жінки є гострий токсикоз у супроводі блювоти, це додатково обпікає слизову шлунка і підвищує рівень кислотності. Сфінктер стравоходу також може послаблюватися під впливом гормону прогестерону. Лікарі в цих випадках рекомендують вагітним, що полегшують препарати з групи антацидів або прокінетиків.

5. Носіння тісного одягу

Часом сильно затягнутий ремінь або вузькі джинси можуть настільки сильно тиснути на абдомінальну область, що у людини виникає печія. Відбувається це, як правило, після прийому їжі, коли шлунок збільшується в обсязі. Неправильне положення тіла також може викликати напад печії. Більш того, приймаючи горизонтальне положення відразу після прийому їжі, людина сама провокує закидання шлункового соку в стравохід.

6. Хронічний гастрит

Як правило, печія є одним з перших ознак запалення слизової шлунка, а значить такого захворювання, як гастрит. Постійна печіння у горлі і біль у верхній частині живота після прийому їжі, повинні насторожити людину і змусити її пройти обстеження. Без лікування гастрит неминуче призведе до утворення виразки шлунка.

7. Виразкова хвороба

Виразка шлунка — це поява відкритої ранки на слизовій оболонці шлунка. Така ранка різко підвищує внутрішньочеревний тиск, що заважає нормальному переварюванню їжі і сприяє вкидання шлункового соку в стравохід. Це й стає причиною постійної болісної печії.

Знаючи, чому буває печія, кожна людина зможе прийняти правильні заходи і швидко позбавити себе від неприємних симптомів. Здоров’я вам!

Підпишіться на новини «UkrMedia» в Google або Facebook.

Забудьте про гастрит і печію з допомогою цього потужного засобу!

Мене завжди рятує від печії другий рецепт!

Шлунок внутрішній орган, який знаходиться в області між тонкою кишкою і стравоходом. Це місце, де відбувається велика частина травлення.

Кислоти в шлунку мають низький рівень рН, що достатньо, щоб знищити бактерії, що потрапляють в наш організм через їжу, яку ми їмо.

Таким чином, кишковий тракт захищений від можливих інфекцій, які можуть викликати діарею. Але цей орган схильний до інфекцій і хвороб, таких як гастрит, викликаний конкретним запаленням слизової оболонки, що призводить до таких проблем, як здуття живота, печія, втрата апетиту, кровотеча і біль в епігастральній області.

Гастрит викликаний декількома факторами, такими як:

  • куріння
  • надмірне вживання алкоголю
  • хронічний стрес
  • шкідливі звички харчування
  • Pylori інфекція

Є багато традиційних методів лікування гастриту, але більшість препаратів викликають шкідливі побічні ефекти.

Тим не менш, ви можете використовувати деякі природні засоби і полегшити стан, викликаний гастритом без ризику можливих побічних ефектів.

Природні засоби від гастриту.

Рисова вода.

  • Приготуйте 2 жмені рису в літрі води.
  • Процідіть воду і дайте їй охолонути.

Пийте рисовий відвар, щоб зменшити печію і вилікувати гастрит

Морква і сік селери.

  • Змішайте 2 моркви, кілька стебел селери і трохи води.
  • Змішайте до отримання однорідної маси.

Ваш вегетаріанський сік заспокоїть гастрит і зменшить печію.

Імбир і груші.

  • Змішайте обидва інгредієнта і насолоджуйтеся напоєм.

Його потужні протизапальні властивості добре працюють проти небезпечних бактерій в шлунку.

Яблуко і ромашка.

  • Очистіть і наріжте яблуко.
  • Додайте його в каструлю, влийте трохи води і киньте трохи свіжих квіток ромашки.
  • Закип’ятіть суміш, а потім і дайте їй охолонути при кімнатній температурі.
  • Пийте рідину кожен день.

Вода з петрушки.

Змішайте літр води і трохи петрушки. Пийте цю воду кожен день, ви можете зберігати її в холодильнику.

Підпишіться на новини «UkrMedia» в Google або Facebook.

Печія: клінічні прояви та сучасні підходи до фармакотерапії

Провізор (фармацевт) часто стикається із ситуацією, коли споживач просить порадити лікарський засіб від печії. Але перш ніж перейти власне до розгляду цієї проблеми, оцінимо її масштаб та наслідки. До речі, нещодавно відомий філіппінський боксер Менні Пакьяо був госпіталізований й навіть провів декілька днів у лікарні через напад печії. Тобто печія може «відправити у нокаут» навіть відомого боксера. Насправді це один з найчастіших симптомів, що відзначають у людській популяції.

Визначення терміна «печія» є достатньо складним. Наразі існує декілька визначень, які пропонують міжнародні фахові товариства.

Наприклад, Монреальська угода (2005 р.) визначає печію як відчуття печіння (рос. — жжение) за грудниною. Але таке визначення не дає можливості для диференційної діагностики, наприклад, коли печіння за грудниною викликане захворюванням серцево-судинної системи.

Генвальська угода (1997 р.) рекомендує називати печією відчуття, що піднімається із шлунка або нижньої частини грудної клітки вгору до шиї. Таке визначення здається більш прийнятним.

Крім того, є визначення, погоджене Науковим товариством гастроентерологів Росії у 2007 р. Воно дуже розширене і містить все, що можна віднести до печії, а саме: «Печія — це відчуття печіння за грудниною та/або під ложечкою, що розповсюджується знизу догори, індивідуально виникає у положенні сидячи, стоячи, лежачи або при нахилі тулуба вперед. Іноді супроводжується відчуттям кислоти та/або гіркоти в глотці та роті, нерідко пов’язане з відчуттям переповнення в епігастрії, що виникає натще або після вживання якогось виду твердих або рідких харчових продуктів, алкогольних або неалкогольних напоїв або тютюнопаління». Таке визначення складно запам’ятати й відтворити, відповідно, воно складне для використання.

Печія — це вельми розповсюджений симптом. Наприклад, за даними опитування, проведеного у США за ініціативою Американської гастроентерологічної асоціації (The American Gastroenterological Association), близько 61% американців відчувають печію кожного місяця, близько 27 млн — кожного тижня й близько 13 млн мешканців США — щодня. Тобто на прикладі США можна переконатися, що достатньо велика кількість осіб звертаються за медичною допомогою та придбавають медичні препарати для усунення проявів цього симптому (The Gallup Organization Inc, 1988).

У світі близько 20% осіб відчувають печію мінімум раз на тиждень (Dent J. et аl., 2005).

Російські науковці також проводили популяційні дослідження щодо визначення частоти виникнення цього симптому. Так, результати багатоцентрового дослідження «Епідеміологія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у Росії» (МЕГРЕ) свідчать про те, що епізодичне відчуття печії виникає у близько 50% росіян (47,5%).

У московському дослідженні (Bor S., Lazebnik L.B. et аl., 2016) виявлено печію у 39,7% респондентів, з них часто (1 раз на тиждень і частіше) — у 17,6%.

Тобто результати досліджень підтверджують, що частота виникнення печії у різних регіонах хоча і варіює, але залишається високою. При цьому пацієнти та лікарі часто недооцінюють важливість цього симптому й потребу в кваліфікованій допомозі. Пацієнти його або ігнорують, або застосовують для усунення проявів печії підручні засоби. Так, наприклад, вищезгадане московське дослідження показало, що лише 23% осіб зі скаргами на печію звертаються до лікаря. Подібні дані щодо сприйняття проблеми отримано й у ході дослідження МЕГРЕ. Вони свідчать про сприйняття проблеми з точки зору пацієнта.

Щодо лікарів, то часто вони недостатньо обізнані щодо печії та захворювань, які супроводжує цей симптом, недооцінюють її наслідки й нераціонально проводять лікування. Між тим лікарям та провізорам важливо чітко розуміти, що це за симптом і як з ним боротися. Відчуття печії може починатися вже з першого відкушеного шматочка (наприклад піци). Виникнення печії у більшості випадків пов’язане із закидом із шлунка у стравохід кислого вмісту шлунка та дуоденального вмісту. Це явище має назву «гастроезофагеальний рефлюкс».

Такі рефлюкси виникають практично в усіх людей. Але у разі, коли порушена замикаюча функція нижнього стравохідного (гастроезофагеального) сфінктера, розташованого між шлунком та стравоходом, внаслідок чого агресивний вміст шлунка потрап­ляє у стравохід, виникає відчуття печії.

Тобто печія — це наслідок патологічного гастроезофагеального рефлюксу (як кислого вмісту шлунка, так і дуоденального вмісту). Відчуття печії може бути пов’язане із порушенням моторики стравоходу або з підвищенням чутливості його слизової оболонки.

На тонус гастроезофагеального сфінктера впливають різні чинники. Так, певні групи лікарських засобів, наприклад, антагоністи α-адренорецепторів, блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальціє­вих каналів, барбітурати знижують тонус нижнього стравохідного сфінктера. Аналогічним чином діють деякі гормони, які в нормі виробляються в організмі людини, наприклад, секретин, холецистокінін, глюкагон, прогестерон та ін. Крім того, знижувати тонус нижнього стравохідного сфінктера здатні певні компоненти їжі, наприклад, жири, або продукти — шоколад, алкоголь та ін.

Другие публикации:  Чем полоскают кишки

У більшості випадків організм людини справляється із рефлюксом без медикаментозної допомоги. Коли кислий вміст шлунка з різних причин потрапляє у стравохід, перестальтика та сила тяжіння сприяють поверненню рефлюксованої маси у шлунок. Незначна кількість шлункової кислоти може залишитися в стравоході навіть після повернення рефлюксованої маси у шлунок, але завдяки властивостям слини залишки кислоти у стравоході нейтралізуються. Прояв такого рефлюксу у вигляді печії практично не відчувається.

Але коли людина має схильність до нераціонального харчування, наприклад, мають місце часте переїдання, швидкий прийом їжі, зловживання жирною, смаженою, дуже пряною їжею, алкоголем, схильність до стресу, ожиріння у поєднанні з тісним одягом відбувається ослаблення тонусу нижнього стравохідного сфінктера і розвивається патологічний гастроезофагеальний рефлюкс.

Симптом печії може супроводжувати певні захворювання та патологічні стани верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Зокрема, це гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, стравохід Барретта, аденокарцинома стравоходу, хронічні захворювання нирок та печінки, деякі системні захворювання. Дуже часто печія виникає у період вагітності. Хоча печія не є загрозливим для життя симптомом, однак вона значно погіршує якість життя. Людина, яка відчуває печію, змушена відмовлятися від їжі та напоїв, які провокують виникнення цього симптому. Печія погіршує якість сну, впливає на соціальну активність, настрій та загальне самопочуття.

Так за результатами опитування, проведеного за ініціативою Американської гастроентерологічної асоціації, 66% респондентів повідомили, що печія заважає їм їсти й пити те, що вони хотіли б; 75% респондентів зазначили, що печія впливає на сон у нічний час, 39% — на їх соціальну активність, 57% — на настрій та загальне самопочуття (The American Journal of Gastroenterology, 2003). Отже, наведені дані підтверджують, що цей симптом суттєво впливає на якість життя.

Якщо прояви печії з’явилися нещодавно, їх можна усунути шляхом модифікації способу життя, у тому числі корекції харчування. Таким пацієнтам можна порадити не переїдати, відмовитися від надмірно гострої та жирної їжі, шкідливих звичок, тісного одягу тощо. Але якщо печія зберігається, то слід доповнити рекомендації щодо модифікації способу життя призначенням лікарських засобів. На сьогодні представлені три групи препаратів для усунення проявів печії, а саме:

  • антациди;
  • блокатори H2-гістамінових рецепторів;
  • інгібітори протонної помпи.

Найперші лікарські засоби, які застосовувалися для усунення проявів печії, — антациди. Ця група препаратів має досить давню історію застосування. Наприклад, широко відомий засіб для усунення печії — це харчова сода (натрію гідрокарбонат). Але нині не варто радити пацієнтам у якості антациду соду, адже в нашому розпорядженні є цілий ряд антацидних лікарських засобів.

Антациди поділяються на такі, що всмоктуються й не всмоктуються. До антацидів, що всмоктуються, належать натрію гідрокарбонат, окис магнію, магнію карбонат основний, суміш Бурже та ін. Проте ця група препаратів має суттєві недоліки, які значно обмежують їх застосування. По-перше, нетривалий ефект. По-друге, швидке утворення вуглекислого газу, що викликає у пацієнтів такі неприємні прояви, як здуття живота та відрижка, а також феномен рикошету, до якого ми повернемося згодом. По-третє, затримка в організмі натрію і води. Зокрема, якщо пацієнти зловживають антацидами, що всмоктуються, то це може призвести до затримки в організмі натрію та води і, як наслідок, — виникнення набряків.

Декілька слів щодо кислотного рикошету. Це явище красномовно можна описати за допомогою вислову «швидко не означає добре». Виникнення кислотного рикошету пов’язане із швидкою нейтралізацією соляної кислоти антацидами. Внаслідок цього відбувається різке підвищення рН шлунка, й додатково утворюється вуглекислий газ, який розтягує стінки шлунка. У результаті швидкого й різкого підвищення рН відбувається компенсаторне виділення ще більшої кількості соляної кислоти, що дуже швидко призводить до повторного виникнення печії й навіть болю. Таким чином, антациди, що всмоктуються, забезпечують нетривалий ефект, а їх застосування має симптоматичний характер.

Антациди, що не всмоктуються, мають більшу буферну (нейтралізуючу) ємність. Тривалість їх дії досягає 2,5–3 год. До таких лікарських засобів належать сполуки алюмінію (алюмінію фосфат у формі гелю), комплексні та комбіновані алюмінієво-магнієві антациди, у тому числі з додаванням антифлатулентів (гідроталцит, алюмінію гідроксид+магнію гідроксид, алюмінію гідроксид+магнію гідроксид у комбінації з симетиконом або диметиконом). Для лікування різноманітних клінічних форм рефлюкс­ної хвороби широко застосовують також алюмінієво-магнієві препарати з доданням альгінатів (сполук альгінової кислоти).

Наступна група препаратів — блокатори H2-гістамінових рецепторів. Механізм дії цієї групи препаратів полягає у зниженні секреції соляної кислоти через блокаду гістамінових рецепторів. Блокатори H2-гістамінових рецепторів не лише знижують секрецію соляної кислоти та пригнічують продукцію пепсину, а й посилюють синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка. Але, знову ж таки, ці препарати не забезпечують тривалої кислотоінгібіції, і їх, так само як і антациди, пацієнт повинен приймати кілька разів на добу. Препарати цієї групи починають діяти через 1–2 год після застосування, тривалість дії — 6–12 год.

Остання група препаратів — інгібітори протонної помпи. Це найсучасніша група лікарських засобів, які, діючи на молекулярному рівні, впродовж доби блокують секрецію соляної кислоти та продукцію пепсину. У ході дослідження порівняльної ефективності блокаторів Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторів протонної помпи виявилося, що блокатори блокують секрецію кислоти краще, ніж плацебо, але за ефективністю вони поступаються інгібіторам протонної помпи.

На сьогодні в Україні представлені такі лікарські засоби — інгібітори протонної помпи: омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, декс­лансопразол та езомепразол.

Які препарати доцільно використовувати в амбулаторній практиці для усунення печії? Для того щоб зрозуміти, який препарат із групи інгібіторів протонної помпи є найбільш доцільним, фахівець має звернути увагу на такі характеристики лікарського засобу, як швидкість та тривалість дії, сприятливий профіль безпеки, економічна та фізична доступність. Адже в більшості випадків мова йде про те, що пацієнт застосовуватиме препарат без щоденної консультації з лікарем. Якщо рекомендація стосовно вибору препарату надається в аптеці, то сприятливий профіль безпеки лікарського засобу є дуже важливим, навіть визначальним фактором.

Для прикладу візьмемо відомий лікарський засіб омепразол. На сьогодні відомо, що омепразол суттєво знижує терапевтичний ефект клопідогрелу, й це зазначено в інструкції з його медичного застосування. Відтак одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендовано.

Якщо немає можливості з’ясувати, які препарати застосовує пацієнт у даний момент, варто обирати лікарські засоби із сприятливим профілем безпеки та мінімальним ризиком медикаментозної взаємодії. Серед інгібіторів протонної помпи таким лікарським засобом є пантопразол. Наприклад, в аптечній мережі наразі представлений препарат пантопразолу — Пангастро виробництва компанії «Сандоз».

Пантопразол — інгібітор протонної помпи, показаний для пацієнтів, що застосовують декілька препаратів одночасно. З огляду на те, що в більшості випадків особи похилого віку застосовують одночасно декілька лікарських засобів для лікування різних нозологій, то вибір пантопразолу в цій ситуації є найбільш доречним.

Чи забезпечує цей препарат достатню кислотоінгібіцію та ефективний контроль зниження секреції впродовж цілої доби? Відповідь на це питання є важливою з огляду на те, що при лікуванні печії іншими засобами (антацидами та блокаторами H2-гістамінових рецепторів) пацієнти змушені застосовувати їх кілька разів на добу. Натомість пантапразол забезпечує зниження секреції кислоти впродовж 24 год.

Часто пацієнти звертаються з наступним питанням: чи існує підвищений ризик розвитку раку шлунка або товстої кишки при тривалому лікуванні інгібіторами протонної помпи? З цього приводу варто зазначити, що у пацієнтів, які застосовують інгібітори протонної помпи тривалий час, не виявлено додаткового ризику виникнення раку порівняно з тими, хто такі препарати не застосовує.

Одним із головних чинників розвитку раку шлунка є інфікування бактерією Helicobacter pylori. Тому необхідно рекомендувати хворому обов’язково пройти обстеження щодо наявності цієї бактерії. Але якщо доведено, що пацієнт не інфікований бактерією Helicobacter pylori, то застосування інгібіторів протонної помпи не несе додаткових ризиків. Це підтверджують результати першого клінічного дослідження з оцінки довгострокової переносимості, безпеки та ефективності інгібіторів протонної помпи у пацієнтів із хронічними захворюваннями травної системи, яке тривало 15 років (Lamberts R. et аl., 1993). Це дослідження довело, що щоденна підтримувальна терапія пантопразолом є ефективною та добре переноситься за відсутності будь-яких ідентифікованих проблем щодо безпеки.

Чи можна застосовувати інгібітори протонної помпи у період вагітності? Ці препарати мають здатність проникати через плацентарний бар’єр. Тому призначати такі лікарські засоби в період вагітності можна лише якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Тобто, вирішувати питання застосування інгібіторів протонної помпи під час вагітності може лише лікар.

Важлива інформація, яку слід довести до відома пацієнта, стосується особливостей застосування лікарських засобів. Так, інгібітори протонної помпи необхідно застосовувати натще або принаймні за 30 хв до прийому їжі. Це пов’язано це з тим, що максимальна концентрація препарату в крові досягається при активуванні більшої кількості протонних помп. Тобто препарат має всмоктатися до того, як пацієнт почне приймати їжу.

Підсумовуючи викладене, зазначимо наступне.

Якщо мова йде про необхідність симптоматичного лікування епізодичної печії, то в такому разі можна рекомендувати застосовувати Пангастро в дозі 20 мг на добу, спочатку кілька днів постійно, потім перейти на режим застосування «за вимогою».

Якщо пацієнт потребує тривалого лікування або прояви симптомів дуже інтенсивні, можна підвищити дозу лікарського засобу (Пангастро) до 40 мг на добу.

Якщо мова йде про запобігання ускладненням з боку шлунково-кишкового тракту на тлі прийому нестероїдних протизапальних лікарських засобів, то в такому разі можна застосовувати Пангастро у дозі 20 мг на добу впродовж періоду застосування нестероїдних протизапальних препаратів.

На завершення лекції згадаємо вислів відомого письменника Антона Чехова, який був лікарем й добре розумів, чого вартує здоров’я — «Разве здоровье — не чудо?».